Реклама

Реклама

Співпраця зі школою

 

 

Школа, Свято першого дзвоника, перша вчителька, які емоції зараз у вас дорослих викликають ці слова? Адже відтоді, коли ви вперше перетнули поріг школи, минуло стільки часу. Протягом багатьох років ви не згадували про школу або ж лише іноді згадували її — коли зустрічались з колишніми шкільними друзями, святкуючи річниці закінчення школи, або, спілкуючись з друзями, діти яких уже ходять до школи. Школа вам видавалась далекою аж досьогодні, коли настав час вашій дитині йти до першого класу. Чи то час так стрімко спливає, чи діти занадто швидко виростають? Ваша дитина незабаром йтиме до школи, а вам здається, що нещодавно ви возили її у візочку, вчили ходити та їздити на триколісному велосипеді, раділи її першим словам, добирали всілякі відповіді на численні запитання.

 А чи готова дитина йти до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може, варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватись до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим батькам не завжди легко.

 Запам’ятайте, ваша дитина готова йти до школи, якщо:

 — правильно вимовляє всі звуки;

 — замість молочних зубів виросли (або ростуть) постійні;

 — має добрий зір та слух;

 — має гарний апетит та міцний сон;

 — уміє користуватись ножицями;

 — правильно зауважує, що відбувається довкола;

 — полюбляє слухати оповідання, що ви їй читаєте, вміє їх переказати;

 — уміє малювати;

 — уважно переглядає дитячі фільми і вистави, вміє розповісти, що їй сподобалось;

 — уміє відгадувати прості загадки;

 — охоче грається з дітьми;

 — прибирає за собою іграшки;

 — уміє складати пазли і конструктори;

 — не плаче і не сердиться, коли програє у настільних іграх;

 — не соромиться в присутності інших людей.

 Ваша дитина йде до першого класу, ви відчуваєте хвилювання, радість, ви переживаєте, бажаєте того, щоб дитина знайшла спільну мову з новим оточенням, полюбила школу та вчительку, опанувала найкращі навички у роботі, а також здобула якомога більше знань, познайомилася з новими друзями, стала відповідальною, була хорошим учнем… Чи все це їй удасться? Адже занадто вимогливе ставлення батьків до дітей породжує страх, опір, схильність до брехні. А батьки, які дозволяють своїй дитині все, ризикують, що дитина виросте розбещеною, свавільною, пасивною, матиме завищену самооцінку. В обох випадках дитині буде складно увійти до шкільного середовища і колективу однокласників. Саме такі діти можуть забути виконати домашнє завдання, покласти книжку або зошит до портфеля та залишити їх у школі, вони почуваються невпевнено і бояться нового оточення. Існує один принцип, на якому мусить ґрунтуватися батьківське ставлення до дитини це — батьківська любов, увага, розуміння, послідовність, терпіння, віра, підтримка і заохочення. Дитина, яка отримує це від батьків, йде до школи підготовленою і їй там легше освоїтися.

 Щоб дитина була готовою до свого першого шкільного року, забезпечте їй:

 — здорову сімейну атмосферу;

 — багато любові;

 — вашу активну участь у процесі розвитку;

 — достатню кількість ігор.

 Дитина, яка незабаром піде до школи, має опанувати багато речей, які допоможуть їй легше й швидше навчитись читати, писати, лічити, засвоїти інші знання у першому класі, бути готовою сприймати розставання з батьками, стати самостійною і впевненою, виробити позитивну самооцінку, освоїтись серед однокласників.

 Допоможіть дитині навчитися:

 — користуватись органами чуття — спостерігати за оточуючими, слухати звуки, розрізняти запахи;

 — зосереджувати увагу на об’єктах і словах;

 — помічати відмінності у формі, розмірі і кольорі;

 — орієнтуватись у часі і просторі;

 — набути певних гігієнічних, робочих і культурних навичок;

 — добре розвинути мовлення й успішно спілкуватись з оточуючими;

 — тренувати пам'ять і мислення;

 — розвинути цікавість і уяву.

 Дитина, яка впевнена в собі, має сформовану позитивну самооцінку, може успішно розвивати свій потенціал і переборювати труднощі, краще встановлює взаємини з іншими дітьми, розуміє їх, її краще сприймають у товаристві. Усе це допоможе дитині добре почуватись у школі, сприятиме навчанню.

 Коли дитина йде до школи, вона бере на себе значно більше відповідальності, має стати самостійнішою, ніж дотепер. Щоб дитина мала правильне уявлення про школу, з нею необхідно багато розмовляти. Дитина має знати, що, коли почнеться навчальний рік, вона ходитиме до школи щодня, окрім вихідних. Важливо, щоб дитина від вас почула, що в школі не завжди буде легко, будуть і труднощі, що справжній успіх — це подолати найскладніше. Розповідь про школу повинна охопити хороші та не дуже ситуації. Не слід обіцяти, що першокласника чекає суцільний успіх, важливіше допомогти налаштуватись на щоденну працю, але робити це необхідно дуже коректно. Зовсім неприпустимі вислови типу: «Що ти така неохайна дівчинка в школі робити будеш?», «Ось там тебе привчать до порядку!». Також не сподівайтесь, що якщо ви весь цей час не привчали дитину до дисципліни, що школа нарешті зробить це за вас.

 Щоб допомогти дитині налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити:

 — у тебе все вийде, якщо ти трохи постараєшся;

 — в школі можна багато чого навчитись і дізнатись, варто лише захотіти;

 — у класі можна знайти нових друзів, хоча цілком ймовірно не всі однокласники тобі одразу сподобаються.

 Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів. Поясніть, що спочатку буде сумно за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватись чужим, але поступово ці відчуття швидко зникають і дитина пристосовується до нового оточення. Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі, розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Але важливо, щоб ваші шкільні спогади не стали додатковим джерелом хвилювання для вашого першокласника. Налаштуйте дитину, що тепер у неї будуть нові обов’язки, підкресліть, що тепер вона підросла, стала дорослішою. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно, без зайвого тиску.

 Оцінки — це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, спробуйте навчити її самостійно оцінювати те, що вона робить. Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш адекватне уявлення про зроблене. Також дуже важливо, щоб ваш першачок розумів, що шкільні оцінки — це оцінка лише зробленого зараз, а не його особи в цілому. Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах — це дуже необхідно для комфортного самопочуття дитини в школі. У будь-якому випадку любіть свою дитину такою, як є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником.

 Розмови про школу, звісно, передбачають розповіді про вчителя. Адже перший учитель відіграє надзвичайно важливу роль у житті кожного першокласника. Від стосунків, які встановляться у дитини на початку навчання з учителем, залежить і те, як дитина сприйматиме школу. Допоможіть дитині виробити почуття довіри до майбутнього вчителя. Поясніть, яку роль і які завдання має вчитель — а вони значно більші, ніж просто передати знання. У своїй розповіді про вчителя використовуйте добрі слова, ставтесь з повагою до вчительської роботи.

 І нарешті, пам’ятайте, те, як дитина адаптується до школи і яких успіхів досягне, залежить від багатьох чинників. Основними з-поміж них є такі:

 — родинна атмосфера — взаємини і спілкування в сім’ї;

 — готовність дитини до школи;

 — стан здоров’я дитини;

 — розумові здібності;

 — емоційна стабільність, упевненість, самоконтроль;

 — мотивація дитини до роботи;

 — умови для праці і навички роботи;

 — вимоги і очікування батьків.

 

 

 Не наполягайте на тому, щоб дитина за будь-яку ціну булла найкращим учнем. Допоможіть їй бути просто хорошим учнем і здоровою, хорошою дитиною. І насамкінець, шановні батьки, пам’ятайте влучні та мудрі слова В.О. Сухомлинського: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини — культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. 

 

ЯК ПРАВИЛЬНО ВИБРАТИ ШКОЛУ ?

 

 Знайома ситуація  для батьків, які вже мають досвід навчання дітей в школі -  до кінця першого класу рідна дитина набуває ніжно-зеленого кольору, з поганим апетитом та нудьгою в очах, чекає канікул і не уявляє, як  в цю школу ходити ще 11 років.

 І тоді батьки замислюються, а чи правильно вони вибрали школу? Багатьох проблем можна було б уникнути, якщо зазделегідь, краще за рік, подбати про те, щоб дитина не тільки планомірно готувалася до школи, але й правильно обрати школу та вчительку.

 

На що треба в першу чергу звернути увагу?_

1. Поцікавтеся кількістю дітей в класах 12-14 - оптимальною але нереально. Але, все ж-таки 25- краще, ніж 35. А якщо 40?! - недопустимо. Про який індивідуальний підхід може йти мова, коли й дихати в класі не буде чим.

2. Кількість хлопчиків та дівчаток бажано, щоб було приблизно порівну. Це дуже суттєво для нормального формування особистості.

3. Поцікавтеся які вимоги висуваються до дітей при вступі в школу. Шкіл, які не ділять дітей за мірою їх підготовленості вже не лишилося. Тому, вам розкажуть, що повинна вміти ваша дитина, що знати. А ви потім будете мати можливість поміркувати підходить вам це чи ні.

4. Дуже добре, якщо ви зможете поговорити з батьками дітей, які закінчують початкову школу у класі вашої майбутньої вчительки. Поцікавтеся, які  у дітей успіхи, в чому основні проблеми. І взагалі - віддали б вони до цієї вчительки ще одну дитину? Чому ?.

 

Готуючись до вступу в школу, обов‘язково потрібно з‘ясувати як ваша дитина готова до навчання в ній

 - наскільки працездатна, самостійна;

- чи швидко засвоює знання чи повільно, чи з трудом.

- Рівень зорової, слухової пам‘яті, довільної уваги.

- Рівень  розвитку логічного мислення

- Наскільки дитина впевнена у своїх можливостях;

- Наскільки сильне бажання йти до школи і які мотиви цього бажання.

 

Якщо у вашої дитини невелика швидкістю реакції, якщо їй треба мати час подумати, обміркувати відповідь, це не означає, що вона нерозумна.  Але, не радимо   обирати для неї престижні ліцеї та гімназії. Там навантаження не тільки велике, але й кількість матеріалу значно більша, ніж в звичайній школі. Подібні заклади орієнтуються на дітей, які швидко й легко засвоюють великий об‘єм інформації.  Для дитини, яка повільно /хоча, можливо, дуже міцно та добре/ засвоює інформацію, це може бути стресовим фактором і, з часом, призвести до психічних травм. Такій дитині краще буде у звичайній школі, де її не будуть "підганяти."

 

А дитині активній, розвинутій, кмітливій, буде нудно в звичайній школі. Тому  що там не буде забезпечено оптимальне для неї навантаження.

 В незалежності від того, в яку школу ви віддаєте дитину, бажано було б щоб в ній не було ранньої спеціалізації за предметами. Кращий варіант -   коли початкова школа дає загальну, всебічну базу. Тому що тільки у 2% першокласників чітко можна сказати що він "Лірик" чи "Фізик". А вирішувати це питання виходячи з своїх власних уподобань неморально. Можна сильно ускладнити своїй дитині життя, якщо виявиться, що дитина, яку "тягне" до  гуманітарних наук, багато років витратила на здобуття спеціалізованої фізико-математичної підготовки. Тим більше, що у спеціалізованих школах кількість профільних предметів збільшується за рахунок скорочення інших.

 Щодо іноземних мов - загальне правило таке - поки дитина добре не оволодіє рідною мовою - навчиться вільно говорити, розповідати, читати, висловлювати свої думки та міркувати - "грузити" її іноземною немає сенсу. А якщо у дитини є проблеми з звуковимовою  - не має сенсу говорити про навчання іноземній мові. Тому що така дитина буде говорити на такій суміші двох мов, що люди її будуть сторонитися і не зможуть зрозуміти що вона говорить на обох мовах. В решті решт, позбутися цих проблем потрібно в незалежності від того, чи буде дитина навчатися іншим мовам.

 І ще один важливий момент. Тривалість навчання. Переконайтеся, що  у вибраній вами школі не "завчать " дитину до позеленіння!. В 1-ому півріччі - 4 уроки в день максимум. Навіть, якщо ваш малюк вундеркінд, це ще не привід позбавляти його радості дитинства. Для нормального середньостатистичного першокласника 5-7 годинна розумова праця - непосильний тягар.

 Не слід особливо поспішати й з додатковою освітою. Якщо це спорт - плавання чи аеробіка - добре. А якщо щось розумове _ шахи, музика - краще утриматись хоча б в 1-ому класі. Дайте дитині повністю адаптуватись до звичайної школи - а потім вже починайте навчання в музичній. Або навпаки, поступайте до музичної за рік до вступу в загальноосвітню.  В будь-якому випадку, не робіть це одночасно.

 Звісно, що найголовніше питання при виборі школи - це вчителька. Від того, сподобається дитині вона чи ні, підходять вони один одному чи ні - буде залежати і здоров‘я вашої дитини, і її успіхи у навчанні. Тут важливо прислухатися до думки малюка - У дітей надзвичайно добре розвинута інтуїція. І тому, якщо ваша дитина активно протестує проти того, щоб вчитися у конкретного вчителя, не примушуйте її йти до неї в клас. А якщо дитина із захопленням розповідає про перше знайомство з вчителем - можете бути впевнені - успіх гарантовано.

 Вирішуючи важливе питання, яке можливо, бути мати велике значення у всьому подальшому житті дитини - в яку школу її віддати, все ж-таки віддайте перевагу не міркуванням інтелектуального розвитку, а збереження фізичного та психічного здоров‘я малюка. Тому що хвора людина не може досягти великих успіхів і в навчанні і в кар‘єрі.

 А якщо ми збережемо здоров‘я дитині, надамо їй можливість перші кроки у навчанні зробити без поспіху, в притаманному їй темпі, то в майбутньому за необхідності, вона завжди зможе не тільки "наздогнати" своїх однолітків, але й досягти більших успіхів.

 Подумайте, що буде з автомобілем, якщо його зразу включити на 5 швидкість і  їхати по дорозі з перешкодами. А діти ж - то не автомобіль!

 Успіхів вам і вашим дітям у всьому!